Біль у паху та варикоцеле: випадок з урологічної практики

Минулий тиждень був не з легких, перший повноцінний робочий тиждень після карантину. Тож, операцій поки мало, зате багато людей на амбулаторному прийомі. Хотілося б виділити один показовий випадок про пацієнта що скаржиться на біль у паху.

Кажу зразу, випадок базується на реальних подіях, тому, багато хто може впізнати в цій історії себе. Але тут жодних імен не буде. Для скептиків – так, випадок майже книжний, але від того не менш цікавий, бо має невелику відмінність, котра ускладнює діагностику.

Анамнез: біль у паху зліва

Загалом, день був нічим не особливий, йшов періодично дощ. Правда, ми не про це. Перейду одразу до суті. Був то звичайний пацієнт років тридцяти, таких до мене приходить багато. Полюбляє бігати зранку, коли ще прохолодно, зараз цим нікого не здивуєш. Але ж не все так добре, після довгого бігу починає відчуватись біль у паху зліва (так, саме зліва, це характерно для варикоцеле). Пацієнт каже, що біль схожий на той, що у нього був пів року назад, коли він лікувався від запального процесу у яєчку (епідидимоорхіт). Отже, перша думка про повторне запалення. Але ні, при огляді мошонка нормального кольору, не збільшена і не болюча. При цьому, збільшення вен характерного для варикоцеле теж не спостерігається. Все ж таки, я відчув зворотний тік крові по ним під час проби Вальсальви (при напруженні м’язів живота створюється тиск і кров рухається у зворотному напрямку у мошонку, що відчувається пальцями). Таким чином я запідозрив варикоцеле, але цього не достатньо. Треба ультразвукове дослідження калитки.

Дослідження: УЗД калитки

Вирішив прослідкувати за ходом дослідження, цікаво ж, чи правий я. І тут почалось саме цікаве. Виявляється, вени мошонки не розширені у лежачому стані. Але ж я своїми руками відчув зворотній тік крові, да і всі основні симптоми (тягнучий біль у паху після навантаження) говорять про варикозне розширення вен калитки. Дивимось у допплерівському режимі: є-таки зворотній кровоток при напруженні, але дуже незначний. Тут досвідчений лікар УЗД прохає пацієнта стати, бо інколи лежачи нічого не виявляється, такий собі лайфхак. Піднісши датчик, ми одразу помітили значно(!) збільшені вени та сильний зворотній кровоток. Тепер вже сумніви зникли – варикоцеле. Висновок дивіться нижче.

Вибір лікування варикоцеле

Останнім часом тут, у блозі, я багато писав про варикоцеле. Це захворювання було одним із перших, з чого почалось моє знайомство з андрологією, на цю тему була одна із перших статей з моїм авторством: "Варикоцеле: анатомо-фізіологічні особливості та сучасні методи оперативного лікування".

Повернемось до пацієнта. Як я вже зазначав у статті «Історія лікування варикоцеле: операції Іваніссевича та Паломо», що біль у паху, є тим, що спонукало лікарів лікувати це захворювання та придумувати операції для цього. Тож який з методів лікування можна запропонувати такому пацієнту? Перелік методів лікування також можна переглянути у моєму пості – «Методи лікування варикоцеле і чим вони відрізняються». Виходячи з практики та моїх наукових пошуків, я рекомендую операцію Мармара (мікрохірургічна субінгвінальна варикоцелеектомія). Це найменш інвазивний метод, що забезпечує найліпший результат у плані кількості рецидивів та ускладнень. Має хороший косметичний результат.

Не впевнений, чи було це кому-небудь цікаво, але сьогодні я вважаю за потрібне поділитися цією історією з вами. Дякую за увагу)