Методи лікування варикоцеле і чим вони відрізняються

Упродовж років, було винайдено багато способів лікування варикоцеле і всі вони оперативні. На сьогодні не існує золотого стандарту лікування цього захворювання [1]. Тож, перед пацієнтом стає питання, який обрати. Спробую коротко охарактеризувати кожен метод.

Для полегшення сприйняття, наведу коротку таблицю, де Європейською асоціацією урологів зібрані рекомендовані методи оперативних втручань та наведені основні їх характеристики: частота рецидивів та можливі ускладнення [2].

Методи лікування варикоцеле: частота рецидивів та ускладнення

Для полегшення сприйняття, наведу коротку таблицю, де Європейською асоціацією урологів зібрані рекомендовані методи оперативних втручань та наведені основні їх характеристики: частота рецидивів та можливі ускладнення [2].

Високе лігування (операція за методом Palomo)

Один з найдавніших методів лікування варикоцеле [3], про нього я вже згадував у минулому своєму пості «Історія лікування варикоцеле: операції Іваніссевича та Паломо». Особливістю є те, що процедура проводиться на 3 см вище внутрішнього пахового кільця під місцевим знеболенням. Розріз поздовжній, близько 4 см у довжину. Таке розташування доступу дозволяє виділити і перев’язати артерію разом з розширеними венами, залишивши артерії сім’явивідної протоки та м’яза-підіймача яєчка (у подальшому, вони забезпечують достатнє кровопостачання яєчка). До операцій класу «високе лігування» також відносяться й інші методи, які не так широко відомі: Bernardi (1941) та Robb (1955). Даний тип операцій виконуються й сьогодні, хоч і не є найефективнішим (що видно у таблиці вище). Інколи, ці хірургічні втручання помилково називають «операція Іваніссевича».

Лігування вени на рівні пахового каналу (операція за методом Ivanissevich)

Основною відмінністю від операції Palomo є те, що вена перев’язується на рівні пахового каналу, а не над ним [4]. Враховуючи анатомічні особливості, наступною відмінністю є, відповідно, і склад судин, що лігуються. Тут навпаки, залишається сім’яна артерія, всі інші судини групою перев’язуються. Хоча, вважається, що лише сім’яної артерії достатньо для адекватного кровопостачання яєчка, автор методу зазначив, що інколи зустрічаються ускладнення такі як: ішемія яєчка, гідроцеле і рецидиви [4].

Ретроградна емболізація

Дана методика запропонована Lima et al. [5], це ендоваскулярна операція. Розширені сім’яні вени катетеризуються та вводиться склерозант. Таким чином зменшується просвіт вен. Зазначається, що можлива міграція тромба, котрий може викликати негативні наслідки. Відомо й інші подібні методи, що відрізняються, в основному, речовинами-склерозантами. Операції емюолізації для виконання потребують променевих досліджень, що може негативно впливати на результати спермограми (неплідність - одна з частих причин лікування варикоцеле).

Мікрохірургічна варикоцелектомія

Більш сучасна методика, але вже виправдана часом, її запропонував Marmar й 1985 році. Виконується на рівні зовнішнього пахвинного кільця. Складністю є те, що на цьому рівні вени маленькі та дуже розгалужені і деформовані. Тому це мікрохірургічна операція – виконується під збільшенням та за допомогою спеціального мікрохірургічного інструментарію. Основною перевагою цього методу є те, що усі три артерії залишаються цілими (на відміну від Palomo та Ivanissevich) [6]. Зараз існують й інші модифікації операції за Marmar, але вони, найчастіше використовуються у складних випадках, наприклад операція за Goldstein [7]. Мікрохірургічна варикоцелектомія, на мою думку, має багато переваг над іншими методами: короткий період реабілітації, нижчу частоту ускладнень, меншу кількість рецидивів (добре видно у таблиці вище), меншу вірогідність пошкодження артерії та лімфатичних судин [8]. Саме тому у своїй практиці я рекомендую мікрохірургічну варикоцелектомію.

Антеградна склеротерапія

Дуже цікавий метод винайдений Tauber [9] у 1988 році. Полягає у відкритому доступі до канатика (через розріз шкіри) та введення склерозанту у вену. Більш нові модифікації цього методу датуються двохтисячними роками (Mazzoni [10]). Дані методики направлені на скорочення часу виконання операції та травматичності [1,11].

Лапароскопічна варикоцелектомія

Дана методика популярна у нас і полягає у введенні лапароскопічної камери та двох інструментів (три розрізи). Внутрішні сім’яні вени мають достатньо великий діаметр і їх достатньо легко знайти, кліпувати та пересікти [12]. Особливістю є можливість виконання варикоцелеектомії одразу з двох сторін, не роблячи додаткових розрізів, але є і недолік – більша частота рецидивів та ускладнень [12,13].

Неоклюзивні методи

З’явився цей вид операцій для лікування варикоцеле на початку 80-х років минулого сторіччя [14]. Вони являють собою втручання спрямоване на з’єднання вен (судинних анастомозів), що забезпечує ліпший відтік [15]. Дані операції технічно складні. На сьогодні, ефективність цих операцій науково не доведена, існує високий ризик можливих ускладнень.